Андрій Чайка, колишній військовослужбовець, а зараз знову працівник компанії «Рудомайн», розповів про свій досвід боротьби з агресором. З початком широкомасштабної війни він був мобілізований та воював, але через поранення повернувся до цивільного життя.
— Де і як Вас застала звістка про війну? Як потрапили до зони бойових дій?
— Війна почалась для мене на робочому місці. Саме там мене застав перший обстріл. Наступного дня я додзвонився до військкомату та згодом був мобілізований. Вже за добу я був у військах, де боронив кордон Кропивницької області.
— Розкажіть, як проходила ваша служба?
— У тому напрямку ми відстояли самі складні часи, коли були найскладніші випробування для оборони Кривого Рогу. Але на сході було взагалі нелегко, тому ми написали рапорти і попросилися туди, де було гарячіше. У травні ми вирушили до Донецької області, де було надзвичайно спекотно. На жаль, 17 травня я був поранений і потрапив до лікарні на п'ять місяців, де мені провели три операції і поставили протез. Після цього повернувся під Бахмут, де відслужив два тижні, але потім мене все ж списали.
— Чи маєте ви нагороди?
— Ні, не маю. Але насправді нагороди не є найголовнішим. Ми боролися за нашу країну, за наших близьких, за народ. Наша робота полягала в тому, щоб захищати інших, і ми це якісно робили. Ми не отримали нагород, але для нас це не має значення. Головне, що ми зробили свою роботу і захистили нашу країну, наше місто від ворогів.
— Як війна вплинула на ваше життя?
— Моя життєва позиція та ставлення до життя зазнали кардинальних змін. Після війни я звертаю увагу на те, що раніше вважав за дрібниці. Намагаюся насолоджуватися кожним моментом життя, радіти йому, незалежно від обставин. Я бачив смерть на власні очі, бачив молодих хлопців, які гинули на війні, ще не бачивши життя. Моя родина дуже переживала за мене, особливо мій чотирьохрічний син. Із зв'язком були проблеми, але я намагався щоденно писати, що все гаразд.
— Як повернулися до цивільного життя?
— Мене списали з армії і я повернувся до Кривого Рогу. Прийшов на роботу до відділу кадрів, і мені запропонували посаду. Я зараз продовжую працювати та намагаюся приносити користь. Приємно здивований та дуже вдячний компанії за допомогу!
Я задоволений своїм становищем. Повернувся до цивільного життя, але я завжди готовий допомогти та захищати свою країну, якщо це буде потрібно.
— Розкажіть докладніше, як компанія «Рудомайн» допомагала вам?
— Дякую співробітникам та керівництву «Рудомайна» за допомогу в складні часи. Компанія завжди відгукувалась на наші прохання і надавала техніку, блоки, мішки з рудою та навіть сітку маскувальну. За дві доби, ще під Кривим Рогом, ми закопалися і зміцнили свої позиції завдяки цій допомозі. Хлопці були готові допомогти у будь-який момент і навіть одного разу привезли їжу з ресторану «Україночка», коли нам не було чого їсти. Я також дуже вдячний за зимову форму, яку знайшли для мене, коли я був вже під Донецьком. Хочу відзначити, що плитоноски, які робили хлопці з «Рудомайну», дуже добрі і рятують життя. Мої хлопці зараз на сході воюють у них — я залишив свої там, бо вони потрібніші їм. Ще раз дякую за підтримку!