Днями на кар’єр, який розробляє компания, завітали журналісти з австралійського телеканалу ABC, щоб показати своїм глядачам, як під час війни працюють українські підприємства та зміцнюють економіку країни.
Телеведучий Грег Дженнет був вражений сміливістю наших працівників, які своєю самовідданою працею наближають нашу перемогу над агресором.
Дякуємо австралійцям за висвітлення роботи нашого підприємства, підтримку ЗСУ та України!
Працівники компанії в котрий раз показали свою кремезну силу духа, незламний характер та невтомну жагу до перемоги.
Саме за ці якості, що були продемонстровані при ліквідації наслідків ракетних ударів країни-агресора по гідротехнічних спорудах міста, 73 представники нашого підприємства отримали нагороди від місцевої влади та військової адміністрації міста.
Приємно, що троє з них відзначені орденом «За заслуги перед містом» ІІІ ступеню.
Директор «Рудомайна» Володимир Колос розказав про діяльність компанії під час війни, про те, що, окрім бойових дій, впливає на економічні показники, та про антикризові заходи, що дають можливість підприємству вистояти в це період.
— Як зараз під час війни працює компанія? Що змінилося?
— Нічого не змінилось. Як працювали, так і працюємо. Робота є стабільно. Зменшилися лише обсяги.
— Який середній відсоток завантаження?
— Скоротилася наполовину. Це до 50% відвантаження товарної продукції від довоєнних обсягів.
— А з чим пов'язане зменшення відсотка відвантаження? В чому проблеми? Це порти, логістика чи залізниця?
— Тут є сукупність багатьох факторів. І проблеми з логістикою, і те, що Європа зменшила свої замовлення. Вона частково переорієнтувалася на інших постачальників. Через ситуацію в Україні європейські клієнти перестрахувалися та замовляють руду у Бразилії та інших країнах Південної Америки. Сьогодні ми скоротили виробництво через військові дії, а їм необхідні стабільні постачання. Тому вони замовляють продукцію у виробників в країнах, де немає військових дій. У нас зараз ситуація більш-менш стабілізувалася. 50% на сьогодні – це не погано. Порівняно з іншими, великими підприємствами. У них ситуація гірша.
— Що сприяло цьому?
— Чим менше підприємство, тим простіше реагувати на якісь виклики, несподівані повороти долі. Тому нам, на відміну підприємств-гігантів, простіше було вплинути на свою собівартість, десь утиснутись, десь переформатуватися, перебудуватися.
— Експорт «Рудомайну» на порти не був орієнтований?
— Ні. Тут найбільше зіграв економічний чинник. Продукція великих підприємств має високу собівартість. Плюс логістика звична відпала, оскільки вони були орієнтовані на порти. А в нас логістика залізнична. Тому поки функціонує залізниця, працюємо і ми.
— А китайські виробники руди у цій ситуації виграли? Вихід китайської руди на ринку вплинув на собівартість?
— Це, певно, не китайська руда, а світова собівартість руди диктується китайським ринком. Впала вартість руди вдвічі. Відповідно, ринок затиснутий у Китаї. Хто зменшить свою собівартість, той виживе. А кому важко це зробити, той не впишеться на ринок.
— Можете назвати фактори, що дозволять повернутися на довоєнну роботу підприємства?
— Тут сукупність факторів має бути. Споживачі повинні збільшити обсяги, та й вартість повинна хоча б трохи збільшитися. Тоді сукупність цих факторів дозволить планувати вихід на торішнє зростання виробництва. І, звичайно, наша продукція має бути конкурентною. Це якісні показники.
Існує ризик того, що споживачі нашої руди, які зараз перемикнулися на виробників в інших країнах, можуть не повернутися до нас. Для того, щоб на нас знову переорієнтувалися, має бути спокійно в країні. І це один з ключових факторів для них.
Для європейських споживачів руди ситуація ще більше ускладнилася. Нині їхня економіка має вижити в нових реаліях, бо газ та електрика подорожчали, і метал має бути конкурентним. І чи зможуть вони вписатися у світову ціну вже за металопрокату, де теж помітний спад як за споживанням, так і за ціною.
— Яких антикризових заходів вживала компанія, щоб вижити?
— Насамперед це зниження собівартості переважно шляхом зменшення робіт, які націлені на далеку перспективу розробки родовища.
— Чи поставлено на паузу проєкт Долинського ГЗК?
— Ні, процес реалізації цього проєкту не зупинено, проєктно-вишукувальні роботи ведуться. На підставі цього після закінчення бойових дій замовлятиметься проєктна документація.
— Питання особистого характеру. Як ви потрапили до гірничо-металургійної галузі? Це випадковість чи усвідомлений рух до мети?
— Я потомствений гірник. Батько був гірником-технологом. Ось він і порадив, направив свого часу. Ось його стопами я й пішов. У той же інститут на ту саму кафедру і той самий комбінат, де він навчався і потім працював. 1989 року прийшов на комбінат, потім пішов до інституту, і знову на комбінат. Так у цій галузі і веду виробничу діяльність. Був у моїй біографії епізод із комерцією, яка була пов'язана з нашою галуззю. Отже, виходить, все сталося невипадково.
— Тобто спочатку пішов стопами батька, а потім уже зрозумів, що подобається?
— Так, батько брав мене в кар'єр ще маленьким, на ГЗК. Мені подобалося дивитися, як працюють великі машини та механізми: БелАЗи, конвеєри, дробарки. Я це все змалку бачив.
Не дивно, що ще дитиною мріяв бути водієм БелАЗу. Щоб у мене була велика машина.
— Що вважаєте найскладнішим у своїй роботі?
— Найскладніше — приділити всім увагу.
— У зв'язку з цим питання, як багато працівників компанії особисто знаєте?
— Усіх, звісно, знати неможливо. Але я намагаюся, коли буваю на виробництві, побачитися та поспілкуватися з усіма.
— Що є запорукою успіху компанії?
— Колектив однодумців. Найголовніше – це згуртована команда. Якщо вона є, тоді буде все: і виробництво, і економіка, і обсяги, і відвантаження. Все залежить від команди, де є повне порозуміння.
— Зі словом команда пов'язаний ще один із напрямків партнерства компанії «Рудомайн». Ваше особисте захоплення – футбол. Ви самі виходите на поле. Що для вас є футбол? Чи це підтримкою фізичної форми, чи це віддушина?
— Це комплекс: і здоров'я, і хобі. Це як наркотик, без якого не можеш. Дуже люблю футбол.
— Який пам'ятний матч у вас?
— Наша команда якось стала призерами чемпіонату України серед ветеранів. Добре запам'ятав той матч, бо тоді на полі зібралося багато футболістів, яких я бачив по телевізору у дитинстві. Напевно тому це було так емоційно! Коли на футбольне поле виходиш разом із кумирами твого дитинства.
— Згадайте кумедний випадок, пов'язаний із роботою, виробництвом?
— Це було, коли я познайомився з Костянтином Караманіц (засновник «Рудомайну») на футбольному полі, на одному із тренувань. Напевно, це було у 2005 – 2006 рр. Кумедна ситуація, в якій дивно збіглася любов до футболу та гірничої справи.
— Як ви вважаєте, коли перемогу святкуватимемо?
— Весною! Це особисто моє припущення. Весна сприяє позитивним змінам. Нове життя завжди зароджується навесні.
Я в це щиро вірю, бо з такими людьми, яких я бачу кожного дня поруч зі мною, що працюють разом зі мною, немає перешкод! Майже двісті наших колег боронять країну на фронті, решта чесно працює під час війни та докладає зусиль при будуванні об'єктів оборони і усуненні наслідків ракетних ударів по місту з боку агресора. Хочу підкреслити самовідданість, з якою наш колектив працює задля перемоги. За це велика подяка всім без виключення співробітникам компанії!
Разом переможемо! Слава Україні!