Бути соціально відповідальним – це означає інвестувати у розвиток бізнесу. У компанії «Рудомайн» впевнені: здоровий спосіб життя та спорт – невіддільна частина успіху. Саме тому підприємство бере активну участь у спортивному житті Кривого Рогу, а її співробітники підкорюють змагальні вершини.
В активі електромонтера «Рудомайна» Дмитра Шумейка – перемоги на найбільших всеукраїнських турнірах з пауерліфтингу (перші місця на Відкритому Кубку WPC Україна, Кубку Незалежності, 8-му відкритому чемпіонаті Європейської ВПА, Чемпіонаті України та ін.) Ми поспілкувалися з Дмитром і дізналися, як чемпіону вдається поєднувати роботу та спорт вищих досягнень, чи колеги підтримують його захоплення і які його плани на майбутнє.
— Дмитре, як давно Ви займаєтесь важкою атлетикою?
— Пауерліфтингом я займаюся з двадцяти років. До цього були інші види спорту. Із семи років мене мама віддала на плавання. Ми мешкали на шахті «Артем-1», біля санаторію «Джерело».
Ми жили біля річки, а я чомусь боявся води. І вона вирішила мене віддати до спортивної школи на плавання. Виявляється, я брасом умів плавати й навіть не знав цього. Тренер вирішила мене підтягувати й буквально через 3 або 4 місяці вже добре плавав. Потім я переїхав на Вечірній, і друзі запропонували спробувати силові види.
Отже, спочатку було плавання, потім бокс, а потім перейшов у важку атлетику. Тому що була паралельна робота, і я дуже втомлювався. Перетренованість була у боксі та єдиноборствах. І ніс постійно переламаний, травми, тому я вирішив перейти в інший вид.
Потім мене це зацікавило. Мені сподобалося підіймати вагу. Займався також боротьбою, потім джіу-джитсу, там також було дуже багато тренувань. Дуже багато сил вирушало. Навчився там прийомам, але все одно вирішив повернутися знову в ліфтинг і тягу. І продовжую цим займатись зараз. Мене це не дуже напружує. Встигаю і в спорті результатів добиватися, і на роботі також показуватиму нормальні результати. Я не надто перенапружуюсь.
— Що для Вас спорт — це хобі, віддушина, відпочинок від роботи чи щось більше, можливо стиль життя?
— Насамперед це мотивація для людей, для покоління що підростає. Це мій внесок у нашу країну. Я патріот. Спорт для мене це не хобі. Це є сенс життя. У мене є своя публіка – хлопці, яким я надаю тренування безплатно, щоб просувати спорт. Не важливо який. Ми боремося за те, щоби було менше наркотиків у нашому місті, щоб люди займалися спортом.
Я хочу, щоб наше місто було сильним, щоб у нас було менше наркоманів, щоб хлопці займалися спортом, і щоб наша країна стала сильнішою. Ми зібралися, об'єдналися. Тепер зафарбовуємо балонами наркотичну рекламу.
Вкладаємо свої гроші. Наприклад, людина хоче займатися, але в неї немає грошей, ми її беремо, і вона тренується у нас безплатно.
Хто хоче – той із нами, хто не хоче – ми їх змусити не можемо. З 10 осіб, які приходять у спорт, залишається одна. Він тренується, мотивується, консультується безплатно. Абсолютно безплатно! Він не втратить ані часу, ані грошей.
Наша з хлопцями організація – за молодь без наркотиків та алкоголю. Щоб менше лазили вулицями, а займалися спортом. Україна має бути сильною!
— Які у Вас особисті досягнення, можливо, рекорди?
— У мене ще нема рекордів. Хоча є рекорди у федераціях. Але я не вважаю це рекордом, тому є почуття, що великі здобутки ще попереду. Цьому немає меж.
Я із цього приводу не особливо переживаю. Якщо є якась певна цифра, треба побити її. Побив. Хочеться ще, ще, ще. Просто йдеш далі. Так-так, ні-ні. Програв – програв. Переміг – переміг.
У мене були дзвінки. Люди пропонували, хто більше підніме? А я роблю те, що в мене йде. І виходить, що я виграю. Конкурентів дуже багато. Але я проти підлості. Я – за чесність.
— Які плани на майбутнє?
— Планую далі займатися спортом доти, доки будуть сили. Я – за ідею. Я підтримую цю ідею і боротимуся за неї до кінця.
Навіть якщо у мене буде якась серйозна травма, я перейду до шашок. Я живу цим. Я не можу без спорту. У мене після змагань зазвичай два тижні відпочинку. І вже другого тижня я «на стінки лізу» і прошу дати мені чимось зайнятися. В мене енергії – на 300%.
— Де Ви займаєтесь?
— На Східному-2. Нас з усіх залів повиганяли. Стадіон розібрали. Був "Богатир". І багато спортсменів просто загубилося. А в інших фітнес-залах кажуть, що їм не цікаво, коли приходять спортсмени. Тому що ми багато «млинців» забираємо постійно.
Людям нема де тренуватися. Вони приходять, платять гроші за все це. Наразі не вистачає соціальних спортзалів. Фітнес-залу цікаві лише доходи. Все більше нічого не цікавить. Просто, щоб людина абонементи купувала. А тут підходить якийсь спортсмен, забирає у них усі «млинці» та починає займатися. Вони скаржаться.
В одному фітнес-залі підходить до мене тренер і каже: Діма, вибач. Ти, звичайно, молодець, але ти тут не займатимешся, ми тобі абонементи більше продавати не будемо. Тому що люди скаржаться, що ти зі своїми друзями забираєш усі млинці, а вони просто дивляться. Вибачте, ви більше сюди не ходите.
А де мені тренуватися? А де хочеш. Знайшли іншу залу. На Вечірньому. Прийшли туди. Ми одразу попередили, що займаємось нормально, сильно. Вони взяли нас до себе і почали використовувати як рекламу. Люди почали приходити. Скористалися цим по-своєму. А потім, коли ми почали нормальні результати показувати, нам знову сказали: люди скаржаться, ми повернемо вам гроші. І це – прямо перед змаганнями.
Зараз займаюся на Східному-2, у 130-й школі. Там, звісно, хлопці молодці. Прийняли. У них там підвал із ремонтом, все нормально зроблено. Млинців багато, гума. Я туди потрапив і там зараз тренуюсь. Все нормально. Жодних претензій.
— Чи є у вас друзі із захоплення?
— Так є. Багато у мене таких товаришів. Здебільшого, мої друзі, мої конкуренти. Я знаю майже всіх сильних хлопців із Кривого Рогу. Половина з них, навіть більше – 75%, це ті люди, з якими просто можна поговорити. Він спитає, які у тебе плани, ти йому розповідаєш, а потім на змаганнях із ним зустрічаєшся, а він починає якісь підлості робити. Коротко кажучи, суперники. Я спілкуюся з 25% зі ста. Це мої люди, які можуть мене підбадьорити, мотивувати.
— Ким працюєте?
— Електромонтером на «Рудомайні».
— Як давно працюєте у компанії?
— З лютого 2020 року. Вже майже два роки.
— Вам допомагає компанія? Якщо так, то чим?
— «Рудомайн» – так, звичайно, допомагає! Підтримує також депутат міської ради Олег Подкопаєв. Раніше ніхто не вдавався, чим займаюся.
Я переважно раніше де працював? На шахті. Просив їх, казав, що я займаюся спортом. Вони: о, молодець! Тоді поїдеш туди, туди поїдеш. Все – даремно. Зв'язки рвав. Мене на армреслінг ставили. Купа травм і що зрештою? Нічого. Тільки фотографії, ми всі – молодці, наша шахта – найкраща. Говорили «дякую», та й годі. Користувалися цим.
У Рудомайні все по-іншому. Коли я приїхав з чемпіонату Європи, мене привітали й сказали: давай ти й далі займатимешся, а ми тобі допомагатимемо.
Зараз я дзвоню в компанію, говорю які у мене плани. Мене підтримують, питають, що треба? Кеди, черевики на переїзди грошей? Коротше, все завдяки «Рудомайну». Мене просто питають, що мені треба й усе. Або я скидаю їм: ось виклик мені кинули. А вони: ну що ж, треба вигравати.
Ось ми й зробили 2021 року все, що запланували за міжсезоння. Наступного року – світ. Ми ще взяли Європу в одній федерації. І Україну повністю всю. На цей рік ціль – чемпіонат світу.
Звичайно, зараз із пандемією проблема. Дуже важко щодо організації заходів. Але все одно. Є плани – треба йти далі. Пропускати неможливо. Потрібно показувати мотивацію, щоби хлопці бачили: пандемія пандемією, а треба тренуватися, займатися, йти вперед і показувати кращий результат.
Зараз я показав найкращий результат в Україні. В Україні я – перший. Потрібно просто робити те, що плануєш, а не проти когось боротися. Ти борешся із самим собою насамперед.
